Урок 2. Технічні умови на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків.

 ПРОФЕСІЯ: МОНТАЖНИК САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ 

РОЗРЯД: ІІІ

ПРЕДМЕТ: ТЕХНОЛОГІЯ МОНТАЖУ САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ

Урок №2

Тема програми:  Технологія монтажу системи опалення. 

Тема уроку :   Технічні умови на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків.  

Мета уроку:

Ø навчальна:  вивчити технічні умови на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків..                  

Ø виховна: формувати творчу працелюбну особистість, важливе ставлення до своєї професії;              

Ø розвиваюча:  сприяти розвитку пам'яті, технічного мислення, творчого мислення до підходу проблемних питань.              

Вигляд уроку:   комбінування.

Тип уроку:    урок засвоєння нових знань.

Дидактичне забезпечення:   опорний конспект.

Методи навчання:  словесні (пояснення з елементами бесіди), наочні (демонстрації).

Матеріально-технічне забезпечення:   дошка, опорний конспект учня, підручник, ноутбук.

Орієнтовний план проведення уроку:

І.  Організаційна частина (3 хв)  

ІІ.  Актуалізація опорних знань (5 хв)  

ІІІ.  Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)  

IV.  Вивчення нового матеріалу (30 хв)  

V. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.  Організаційна частина.  

1. Перевірка присутніх учнів

2. Назначення чергових

 ІІ.   Актуалізація опорних знань (методом бесіди з'ясовую             питання):   

1. Що таке технологія?

2. Що називають санітарно-технічним обладнанням? 

3. Які види сантехнічного обладнання вам відомі?

ІІІ.  Мотивація навчально-трудової діяльності.  

Сьогодні ми ознайомимося з технічними умовами на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків.     

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку.  

Тема уроку "Технічні умови на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків."                  

V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення:

1)  Технічні умови на санітарно-технічну арматуру для опалювальних панелей та блоків 

2)   Вимоги до арматури

3)   Види арматури

4)   Експлуатаційні параметри арматури

5)   Матеріали для виготовлення корпусу арматури  

http:/

VI.        Підсумок уроку.  

6.1 Рефлексія

1. Чи все ви зрозуміли?

2. Тоді дайте відповідь на мої запитання:

1. Які технічні умови на санітарно-технічну арматуру для опалювальних панелей та блоків ви знаєте?

2. Назвіть вимоги до арматури.

3. Які є види арматури?

4. Назвіть експлуатаційні параметри арматури.

5. Перелічіть матеріали для виготовлення корпусу арматури

Оцінювання активності учнів на уроці

Отже сьогодні на уроці ви ознайомилися та вивчили технічні умови на арматуру, що використовується в процесі виготовлення опалювальних панелей та блоків.

Домашнє завдання

Опорний конспект.    

Опорний конспект

1. Технічні умови на санітарно-технічну арматуру для опалювальних панелей та блоків

Ми розкриємо конкретні вимоги та характеристики, які повинна мати санітарно-технічна арматура, що використовується при виробництві опалювальних панелей та блоків. Ця інформація є критично важливою для забезпечення довготривалої та ефективної роботи опалювальної системи.

Ключові технічні вимоги:

Оскільки опалювальні системи піддаються постійному впливу високих температур, тиску та агресивних середовищ (наприклад, теплоносія), до санітарно-технічної арматури висуваються особливі вимоги:

• Матеріал:
• Стійкість до корозії: Арматура повинна бути виготовлена з матеріалів, стійких до корозії, спричиненої впливом теплоносія та агресивних речовин, які можуть бути присутні в системі. Зазвичай використовуються нержавіюча сталь, латунь, бронза або спеціальні полімери.
• Термостійкість: Матеріал повинен витримувати високі температури без втрати міцності та деформації.
• Тиск:
• Робочий тиск: Арматура повинна витримувати робочий тиск системи опалення без ризику протікання або руйнування.
• Випробувальний тиск: Арматура повинна успішно проходити випробування на герметичність під підвищеним тиском.
• Герметичність:
• Ущільнення: Ущільнювачі повинні бути виготовлені з матеріалів, стійких до високих температур та агресивних середовищ, забезпечуючи надійну герметизацію з'єднань.
• Міцність:
• Механічна міцність: Арматура повинна витримувати механічні навантаження, пов'язані з монтажем та експлуатацією.
• Вібраційна стійкість: Арматура повинна бути стійкою до вібрацій, які можуть виникати в системі опалення.
• Розміри та конструкція:
• Сумісність: Розміри та конструкція арматури повинні відповідати розмірам труб та іншого обладнання, що використовується в системі опалення.
• Простота монтажу: Конструкція арматури повинна забезпечувати легкість монтажу та демонтажу.

Додаткові вимоги:                                                       

• Сертифікація: Арматура повинна мати відповідні сертифікати якості та безпеки, що підтверджують її відповідність встановленим стандартам.
• Гарантійні зобов'язання: Виробник повинен надавати гарантію на свою продукцію.
• Технічна документація: До арматури повинна додаватися детальна технічна документація, що містить інформацію про матеріали, характеристики, правила експлуатації та монтажу.

Типи санітарно-технічної арматури для опалювальних систем:

• Запірна арматура: крани, вентилі, засувки.
• Регулююча арматура: термостатичні головки, балансувальні клапани.
• Захисна арматура: запобіжні клапани, фільтри.

Як вибрати правильну арматуру:

При виборі санітарно-технічної арматури для опалювальної системи необхідно враховувати:

• Тип теплоносія.
• Робочий тиск і температуру в системі.
• Матеріал труб.
• Спосіб підключення.
• Бренд виробника.

Рекомендації:

• Звертайтеся до фахівців для отримання консультацій щодо вибору арматури.
• Віддавайте перевагу продукції відомих виробників.
• Вимагайте сертифікати якості та гарантійні документи.
• Ретельно вивчайте технічну документацію.

Важливо:

Наведені вище технічні вимоги є загальними і можуть варіюватися залежно від конкретного проекту. Для отримання більш детальної інформації рекомендується звернутися до виробників санітарно-технічної арматури або до проектної організації.

2. Вимоги до арматури

Вибір трубопровідної арматури – відповідальне завдання, адже її надійність і довговічність визначає собою надійність і довговічність всієї трубопровідної системи. В результаті вибору арматури слід визначити конструкції, що оптимальним чином задовольнятимуть усі її технічні та економічні вимоги.

Вимоги до трубопровідної арматури:

· управління гідравлічними параметрами системи в усьому діапазоні робочих тисків і витрат;

· запобігання перевищенню параметрів над розрахунками (щоб виключити аварійне руйнування системи);

· відключення ділянок та обладнання для проведення ремонтних робіт; · мінімальні втрати тиску в робочих режимах;

· міцність та герметичність з'єднання з трубопроводами, на яких установлена арматура;

· невелика маса й будівельна довжина;

· надійність перекриття потоку;

· мінімальна вартість і витрати на експлуатацію.

3. Види арматури

У внутрішніх водопроводах вся сантехнічна арматура поділяється на декілька видів. Зазвичай вони співпадають із функціональним призначенням, а саме:

· запірно-регулювальну арматуру використовують для перекриття потоку робочого середовища у трубопроводі та його пуску залежно від вимог технологічного процесу, який він обслуговує (відкрито/закрито) та забезпечує герметичність, як у затворі, так і стосовно зовнішнього середовища. Запірно-регулювальна арматура – це близько 80% номенклатурних виробів;

· регулюювальна арматура призначена для регулювання параметрів робочого середовища шляхом зміни її витрати. Це регулювальні клапани, регулятори тиску, регулятори рівня рідини, арматура, що дроселює тощо;

· розподільно-змішувальна (триходова або багатоходова) арматура призначена для розподілу робочого середовища за певними напрямками або для змішування потоків середовища (наприклад, холодної та гарячої води). Це розподільні клапани, колектори, гребінки, змішувачі та крани;

· запобіжна арматура призначена для автоматичного захисту обладнання і трубопроводів від неприпустимого тиску за допомогою скидання надлишку робочого середовища. Це запобіжні клапани, запобіжні імпульсні пристрої, мембранні розривні пристрої, перепускні клапани;

· захисна арматура призначена для автоматичного захисту обладнання і трубопроводів від неприпустимих або передбачених технологічним процесом змін параметрів або спрямування потоку робочого середовища, а також для відключення потоку без викиду робочого середовища з технологічної системи. Це зворотні клапани, що відключають клапани;

· контролювальну арматуру використовують для перевірки наявності та визначення рівня рідини в котлах, резервуарах та судинах, а також для підключення контрольно-вимірювальних приладів до гідро- та пневмосистеми. Це пробно-спускні крани, покажчики рівня, крани та клапани для манометрів.

4. Експлуатаційні параметри арматури

Серед експлуатаційних параметрів арматури виділяють такі:

· енергетичні (тиск і температура);

· пропускна здатність, корозійна стійкість;

· тип приводу;

· необхідний крутний момент для керування арматурою;

· час спрацьовування та інші.

Одним із найважливіших експлуатаційних параметрів арматури є тиск робочого середовища. Розрізняють умовний, робочий і пробний тиск.

Під умовним тиском (номінальний) PN (Ру або Рн) слід розуміти найбільший надлишковий робочий тиск за температури робочого середовища 20°С, який забезпечує заданий термін служби (ресурс) корпусних деталей арматури певних розмірів, обґрунтовані розрахунком на міцність за вибраних матеріалів та характеристик їх міцності за температури 20°С.

За умовним тиском арматуру можна поділити на чотири груп:

· для малих тисків – до 1,6 МПа;

· для середніх тисків – від 2,5 до 10 МПа;

· для високих тисків – від 16-80 МПа;

· для надвисоких тисків – від 100 МПа та вище.

Під робочим тиском розуміють найбільший надлишковий тиск, під час якого можлива тривала робота арматури за вибраних матеріалів і заданої температури.

Під випробувальним тиском розуміють надлишковий тиск, під час якого слід проводити гідравлічне випробування арматури на міцність і щільність водою за температурі не менше 5°С і не більше 70°С (якщо в документації не вказано іншу). Приклади умовних позначень: – умовного тиску 4 МПа (40 кгс/см2 ) – Ру 40; – випробувального тиску 6 МПа (60 кгс/см2 ) – Рвпр 60.

Під нормальним перебігом робочого процесу слід розуміти умови (тиск, температуру), поєднання яких гарантує безпечну роботу. В експлуатаційних умовах можливе перевищення фактичного робочого тиску над зазначеним у стандарті лише на 5%. За підвищення температури тиск, що допускається, знижується різною мірою в залежності від матеріалу деталей корпусу, який в основному й визначає властивості міцності арматури.

Розрахункова температура – температура стінки корпусу арматури, що дорівнює максимальному середньоарифметичному значенню температур на його зовнішній та внутрішній поверхнях в одному перерізі за нормальних умов експлуатації.

5. Матеріали для виготовлення корпусу арматури  

Чавун – це залізо з підвищеним вмістом вуглецю. Має високу корозійну стійкість, що різко підвищує довговічність виробів, які працюють у контакті з водою. Основним недоліком чавуну як корпусного матеріалу є його крихкість – він розколюється під час ударного навантаження. З арматурою з чавуну слід поводитися досить акуратно: не вдаряти її, не докладати надмірних зусиль під час нарізання різьби, не допускати замерзання води в корпусі арматури взимку. Є кілька видів чавуну, що використовуються виготовлення корпусів арматури: сірий, ковкий чавун, міцний чавун. Сірий чавун найпопулярніший. Ковкий чавун володіє більшою в'язкістю й міцністю, а крихкість має меншу. Високоміцний чавун займає проміжне місце між сталлю й сірим чавуном, з усіх чавунів він найменш тендітний. Чавунну арматуру для підвищення корозійної стійкості можуть виготовляти із внутрішнім захисним покриттям із різної емалі, пластмаси, гуми.

Сталь – залізо з низьким вмістом вуглецю. Це дуже поширений конструкційний матеріал завдяки гарним ливарним якостям, пластичності, легкості обробки. Твердість сталі менша, ніж у чавуну. Сталь не має крихкості, тобто не сколюється.

Легована сталь – це сталь із невеликими добавками інших металів задля певних властивостей. Леговані домішки підвищують міцність сталі та верхню температурну межу робочого діапазону, підвищуються корозійна стійкість і твердість. Зазвичай легування здійснюється домішками хрому, марганцю, ванадію, кобальту та інших металів. До легованих сталей належать неіржавна сталь, що має підвищену корозійну стійкість, а також жаростійка сталь для арматури, що експлуатується за високих температур. На відміну від звичайної конструкційної сталі леговані сталі часто не мають феримагнітних властивостей. Латунь – це сплав міді й цинку з невеликими домішками інших металів для арматури, що працює за температури менше 250°С. Латуні притаманні всі позитивні властивості міді (високі електро- й теплопровідність, корозійна стійкість, пластичність) за вищої міцності та кращих технологічних властивостей.

Латунь – дуже пластичний метал, має гарні ливарні властивості, добре піддається механічній обробці, відмінно шліфується й полірується, що дає змогу отримати дуже високу якість поверхні. Так, можна виготовляти ущільнювальні поверхні сідла одразу на корпусі арматури без нанесення шару іншого металу. Латунь порівняно зі сталлю значно краще протистоїть корозії за наявності води та водяної пари. Зі зниженням температури механічні властивості латуні підвищуються, тому її успішно застосовують для арматури, що працює на низьких температурах.

Бронза – це сплав міді й олова з невеликими домішками інших металів. Бронза добре протистоїть корозії, добре обробляється.

Алюмінієві сплави використовують для спеціальної арматури малих розмірів, що працює за температур до 100°С. Алюміній має малу щільність: це робить арматуру з нього дуже легкою. Це пластичний метал, що добре відливається, легко піддається пластичній обробці. Недоліком є мала міцність за підвищення температури. Корозійна стійкість алюмінію досить висока завдяки наявності окисної захисної плівки на його поверхні. Алюміній погано протистоїть дії лугів.

Для виготовлення арматури використовують усі види пластмас, зокрема вініпласт (полівінілхлорид, поліхлорвініл) та поліетилен. Вініпласт – це тверда негорюча пластмаса, виготовляють шляхом термічної пластифікації полівінілхлоридних смол. Має високу хімічну стійкість проти дії багатьох агресивних середовищ – кислот, лугів та їх розчинів. Із вініпласту роблять вентилі, крани, клапани тощо. Пластмаси мають дуже високу хімічну стійкість: це дає змогу виготовляти з них хімічну арматуру.

Використані джерела:    

     file:///C:/Users/lenovo/Desktop/%D0%A1%D0%A2%D0%A3/%D0%9B%208.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%20%D1%81%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC.pdf