Урок 37-38. Технологія електродугового повітряного стругання складних деталей з різних сталей

  Урок 37-38

Модуль 4.1.3:  Виконання ручного електродугового повітряного стругання складних деталей з різних сталей, чавуну, кольорових металів та сплавів у різних положеннях

Тема уроку Технологія електродугового повітряного стругання складних деталей з різних сталей.

Мета уроку:

Ø    навчальна:  вивчити технологію електродугового повітряного стругання металів з різних сталей;       

Ø    вихівна: формувати творчу працелюбну особистість, поважне ставлення до своєї професії;         

Ø розвиваюча: сприяти розвитку пам'яті, технічного мислення, творчого мислення до підходу проблемних питань.       

Вигляд уроку:  комбінування.    

Тип уроку:   урок засвоєння нових знань.     

Дидактичне забезпечення:  опорний конспект, роздатковий матеріал, стенди.      

Методи навчання:  словесні (пояснення з елементами бесіди), наочні (демонстрації).  

Матеріально-технічне забезпечення:  дошка, опорний конспект учня, підручник, ноутбук.     

Орієнтовний план проведення уроку:

І. Організаційна частина (3 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань (5 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)

IV. Вивчення нового матеріалу (30 хв)

V. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

1. Перевірка присутніх учнів

2. Назначення чергових

 ІІ. Актуалізація опорних знань (методом бесіди з'ясовую питання):

1. Поясніть процес повітряно-дугового стругання металу.

2. Які інструменти та прилади використовують для стругання металу?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні ми ознайомимося з  технологією електродугового повітряного стругання металів з різних сталей.   Отримані знання та вміння ви зможете застосовувати на практиці.              

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Тема  уроку "Технологія електродугового повітряного стругання складних деталей з різних сталей" На цьому уроці ми ознайомимося з  технологією електродугового повітряного стругання металів з різних сталей . 

V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення:

1  Пост для повітряно-дугового стругання.

2) Різаки для повітряно-дугового стругання.

3) Техніка стругання 

VI. Підсумок уроку.

6.1 Рефлексія

1. Чи всі ви зрозуміли?

2. Тоді дайте відповіді на мої запитання:

1.     Де використовується повітряно-дугове стругання?
2. Назвіть марки пальників для повітряно-дугового стругання. 
3. Назвіть марки повітряно-дугових стругачів для стругання канавок.
4. Що входити до комплекту посту для повітряно-дугового стругання?

Оцінювання активності учнів на уроці

Отже, сьогодні на уроці ви ознайомилися з  технологією електродугового повітряного стругання металів з різних сталей . 

Домашнє завдання

Конспект,      І.В. Гуменюк, Іваськів Обладнання та технології газозварювальних робіт       

Опорний конспект

1.  Пост для повітряно-дугового стругання.

В даний час повітряно-дугове стругання виконують переважно вручну. Для реалізації процесу необхідний комплект технологічного та енергетичного обладнання. Сюди відносяться повітряно-дуговий різак, джерело струму та джерело повітря. Для монтажу різального посту необхідні також дроти, шланги, прилади для контролю та управління подачею струму та повітря.



2.  Різаки для повітряно-дугового стругання

Контактно-затискні пристрої повітряно-дугових різаків (рис.4) передбачають затиск електрода між двома контактними поверхнями за допомогою пружини або стисненого повітря, що використовується для різання, або кріплення електрода в цангові патроні з подальшим затягуванням кріпильного гвинта з маховичком за допомогою на. Перша та друга схеми забезпечують найбільшу швидкодію при закріпленні або заміні електрода. При цьому перша схема дозволяє при необхідності встановити електрод під будь-яким углом до рукоятки різака, в той час як різаки, сконструйовані за іншою і третьою схемами, передбачають кріплення електрода, як правило тільки під фіксованим кутом до повздовжньої осі різака. Слід зазначити, що при експлуатації різаків із жорсткими головками зазвичай використовують великі струми; поворотні кріпильні пристрої забезпечують більшу маневреність різання, а це особливо важливо при роботі в монтажних умовах або при обробці виробів зі складним контуром. 


Цангові кріпильні пристрої менш зручні, але вони відрізняються великою надійністю, в той час як затискні пружини можуть часто виходити з ладу в результаті їх перегріву і втрати ними пружних властивостей, а пневматичні системи - через порушення ущільнень.

Соплові пристрої можуть бути дірчастими, кільцевими або щілинними (рис.5). Дірчасті сопла формують одну або кілька струменів, які слабо розходяться пологім конусом та орієнтовані вздовж  бічної поверхні електрода, зазвичай буває двох паралельних струменів для створення енергійного повітряного потоку, що забезпечує видалення рідкого металу з ванни негайно після його розплавлення дуговим розрядом. Соплові відвари часто роблять тільки в одній із затискних колодок, зазвичай у нерухомій. У цьому випадку при поверхневому різанні необхідно, щоб повітряний потік завжди слідував за електродом, але не продував йому. Зазвичай це вдається здійснити без особливих труднощів. У необхідних випадках, використовуючи поворотні затискні пристрої, електрод повертають у головці на 180˚ . При цьому створюється можливість переміщати різак зліва – направо, тоді як у нормальному положенні різаком ріжуть у напрямку праворуч – наліво.


Повітряно-дуговий різак у більшості випадків комплектують запірним пристроєм для пуску та перекриття подачі повітря. Лише окремі моделі працюють без запірних пристроїв. Відсутність останніх поряд з марними втратами стисненого повітря тягне за собою незручності при створенні електродів, роботі в запиляних приміщеннях (наприклад, на ділянках обрубки лиття тощо). При повітряно-дуговому різанні змінним струмом запалювання дуги здійснюють спочатку без подачі повітря, а потім його подають лише після належного розігріву робочого кінця електрода.

Як запірні пристрої на повітряно-дугових різаках використовують пробкові крани, вентилі та клапани різних систем. Крани пробкові відрізняються простою конструкцією, невеликою вагою та швидкістю дії; їм властива незначний витік повітря.


2.   Технологія стругання

При струганні деталей з вуглецевих та легованих сталей електрод розташовують під кутом 30-45˚ до поверхні металу і, переміщаючи його робочим кінцем уперед, трохи поглиблюють дугу. Глибина канавки, при струганні, залежить від величини струму, швидкості різання та угла нахилу електрода. Чим крутіший нахил електрода, тим глибше виплавляється канавка. При необхідності отримання розширених канавок кінцем електрода здійснюють поперечні колівання. Діаметр електрода вибирають на 2-4 мм менше за ширину виплавленої канавки. Строжку застосовують для видалення дефектів, для зняття певної кулі   металу.

Режими повітряно-дугового стругання встановлюють залежно від розмірів канавки та діаметру електрода. Для забезпечення сталого процесу стругання необхідно підтримувати постійними довжиною дуги і кут нахилу електрода. Чекаючи на збільшення глибини канавки кут нахилу електрода збільшують, а для зменшення – зменшують з одночасним збільшенням швидкості стругання. В останні роки все частіше використовують стружку із пластинчастими електродами. Це дозволяє підвищити ефективність і якість видалення часових складальних пристосувань, прихваток тощо.

Використанаі джерела:

https://tvpursit1muzyka.blogspot.com/2020/05/11_19.html

Немає коментарів:

Дописати коментар